Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці (далі – Міжрегіональне управління), відповідно до покладених функцій, проводить інформаційно-роз’яснювальну роботу з питань, що належать до компетенції управління та забезпечує роботодавців і працівників інформацією та роз’ясненнями щодо ефективних засобів дотримання законодавства та запобігання можливим його порушенням.

З метою популяризації серед молоді легальних трудових відносин, запобігання використанню праці неповнолітніх та трудової експлуатації, надаємо інформацію про права, які мають неповнолітні при укладанні трудових договорів.

Право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку громадянин, зокрема і неповнолітній, обирає собі вільно визначено статтею 43 Конституції України.

Для неповнолітніх громадян діюче законодавство України встановлює спеціальні умови праці, але на превеликий жаль багато хто з неповнолітніх не знають про те, що вони наділені спеціальними законними правами. До того ж деякі недобропорядні роботодавці використовують нелегальну найману працю, і в результаті неповнолітні залишаються взагалі без належних їм гарантій праці.

Статтею 32 Цивільного кодексу України встановлено, що неповнолітніми вважаються особи віком від 14 до 18 років.

Перш за все, пунктом 5 частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що з неповнолітніми працівниками трудові договори обов’язково укладаються в письмовій формі. Також, неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України (стаття 187 КЗпП України).

Обов’язковою умовою прийняття на роботу неповнолітніх є те, що неповнолітніх працівників повинні приймати на роботу лише після попереднього медичного огляду. Надалі такі працівники обов’язково повинні проходити медичний огляд — щороку до досягнення ними 21 року (стаття 191 КЗпП України).

Слід також знати, що для осіб, які не досягли 18 років при прийнятті на роботу не встановлюється випробувальний термін (частина третя статті 26 КЗпП України).

Пунктом 1 частини першої статті 51 КЗпП України для неповнолітніх працівників встановлено скорочену тривалість робочого часу: для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років

(учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку.

Статтею 75 КЗпП України та частиною восьмою статті 6 Закону України

«Про відпустки» встановлено, що для неповнолітніх працівників, які не досягли вісімнадцятирічного віку, тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день. Щорічна основна відпустка повної тривалості надається неповнолітньому працівникові за його бажанням у зручний для нього час. Неповнолітньому працівникові може надаватися щорічна відпустка повної тривалості в перший рік його роботи на підприємстві, навіть якщо він ще не відпрацював шість безперервних місяців на цьому підприємстві. Для цього неповнолітньому працівникові потрібно лише подати заяву (стаття 195 КЗпП України, стаття 10 Закону «Про відпустки»).

КЗпП України та Закон України про охорону праці забороняють залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні; застосовувати працю неповнолітніх осіб на важких роботах та на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах; залучати неповнолітніх осіб до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Гарантії щодо праці неповнолітніх зберігаються і під час воєнного стану. При офіційному працевлаштованні працююча особа отримає:

чітко визначені і закріплені трудовим договором умови праці (місце роботи, режим роботи, посадові обов’язки, заробітна плата);

виплату заробітної плати двічі на місяць, у розмірі не менше ніж мінімально

встановлений законодавством;

можливість навчання,    перенавчання,      підвищення          кваліфікації за                рахунок роботодавця;

страховий   стаж   для   отримання   допомоги   на   випадок                            тимчасової непрацездатності, безробіття;

гідної пенсії;

право на оплачувані відпустки: щорічну (не менше 24 календарних днів), соціальні та додаткові відпустки, передбачені КЗпП України;

соціальні послуги і виплати у разі нещасного випадку на роботі та професійного захворювання;

захист від незаконного звільнення, переведення на іншу посаду, зміну умов праці (без попередження та згоди працівника);

вихідну допомогу у разі звільнення за ініціативою роботодавця;

цілу низку інших прав і соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством.

Більше інформації та відповіді на найактуальніші питання застосування трудового законодавства, у тому числі з питань ризиків потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, дотримання прав працівників з інвалідністю, запобігання дискримінації та мобінгу, психосоціальної підтримки на робочому місці, залучення громадян суспільно корисних робіт, рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у трудових відносинах, зокрема і у воєнний час, Ви можете знайти на порталі pratsia.in.ua, або скориставшись сервісом

«інтерактивний інспектор» за посиланням interaktuvnyiinspektor_smu@ukr.net.